Голодомору сльози і могили…

І перед ними ми в боргу завжди

За тих, що крихти хліба не доїли

І не допили чистої води.

На столі святий хліб – пахучий, рум’яний. У нім свіча стікає, мов сльоза… Допитливі дитячі погляди затримуються на світлинах з подіями 30-х років минулого століття. А в очах страх, сум і жаль одночасно. На фоні самого бентежного фрагменту «Реквієму» – «Lakrimosa» – учениця 6 класу Вакуленко Іра з болем в сердечку, стоячи на колінцях, від імені всіх присутніх помолилася за невинно убієнних голодом.. І по щоці стекла гаряча сльоза…

Саме так, Плачем-реквіємом «Котилася Вкраїною скривавлена зоря…», розпочався у Виповзькому НВО Тиждень Скорботи і Пам’яті жертв Голодоморів. Учні-експерти з болем і трагізмом розповідали про чорні сторінки нашої історії. Звучали спогади від імені свідків трагедії, а вчитель історії Білоусько С. М. читала вірші про ці страшні події. Під звуки метронома присутні вшанували хвилиною мовчання всіх померлих голодною смертю

Сьогодні ми дякуємо Богові і тим натрудженим рукам  за те, що маємо хліб. Адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу. Тож і ми з трепетом в душі, як символ життя і перемоги над мороком голоду, розділили між усіма присутніми запашну паляницю

Ти освяти цей хліб, що на столі,

Любов’ю тих, що впали на світанні

На ще не зораній плугатарем землі…